Заборони двоколісним: як Львів з водою виплеснув немовля і до чого ж тут популізм

Сьогодні вночі на Львівщині унаслідок ДТП четверо неповнолітніх дівчат, які перебували на задньому сидінні авто, вилетіли із салону через скло. Троє на смерть, четверта в реанімації. Про це не кричать на кожному кроці, не влаштовують істерики в соцмережах і не вимагають заборонити авто. Більшості такі смерті видаються нормою, багато хто вважає загибель людей на дорогах прийнятною ціною за можливість їздити на високій швидкості. Натомість кожен інцидент, де самокат наїхав комусь на ногу, збирає тисячі коментарів, обурень, істерик, депутатських запитів і рішучих вимог щось комусь заборонити.

Війна проти самокатів

На жаль, влада Львова піддалась на цю істерію і таки рішуче видала «царський указ»: з 1 липня 2026 ввести заборони стосовно електросамокатів:

1. оператори прокату мають забезпечити перевірку віку користувачів, а оренда електросамокатів буде доступна лише з 16 років (саме по собі рішення непогане, підлітки часто менш уважні і для них ризик вищий);
2. визначити аварійно-небезпечні ділянки, на яких швидкість електросамокатів буде обмежена до 15 км/год (тут дискусійно, бо критерії визначення таких місць суб’єктивні, але це будуть переважно пішохідні зони);
3. запровадити обов’язкове використання захисних шоломів (це просто сміхотворне правило, яке крім піару не має в собі нічого, окрім прямої шкоди: жодна людина в світі не купує і не ходить по вулиці з шоломом на випадок якщо їй захочеться взяти самокат на прокат, а отже ця заборона приречена бути порушеною в 100% випадків);
4. заборонити залишати прокатні електросамокати поза спеціально визначеними місцями для паркування (зони визначили, але це не має того ефекту, що собі думають люди, бо всередині тої зони можна все одно залишати самокати і поперек тротуару, і на дорозі, і на газоні і як завгодно. Єдине чого досягли – незручності для кінцевих користувачів, бо тепер треба намотувати кола і шукати місце для паркування)

Але чому всі ці заборони не вирішують проблеми? Бо ці заборони стосуються сервісів прокату, а зараз діти масово їздять на персональних самокатах, які ніяк і ніхто врегулював наразі. Тобто більшість як їздили на своїх електроракетах, так і продовжать, без обмежень.

Як мало б бути?

Перш за все завдання органів місцевого самоврядування є не «законотворчість», а розвиток міської інфраструктури з врахуванням безпеки мешканців. Простими словами – для користувачів самокатів давно потрібні якісні велодоріжки, які місто має активно щороку будувати. Втім, вигадати міфічні заборони – легше. Ну і одразу видно, що «добрий цар» дбає про підлеглих, береже кожного…

Звертаємо увагу на те, що для розв’язання проблеми електросамокатів потрібен комплексний підхід починаючи від внесення відповідних змін в ПДР. Але це не належить до компетенції органів місцевого самоврядування, тому ми на цьому детально в статті не зупиняємось, оскільки тут ми говоримо виключно про рішення Львівської міської ради.

Неочікуваний удар по велоруху

Ми навіть якось особливо це і не коментували, аж поки оці загравання з електоратом не перейшли ще одну межу: під сумнівні обмеження несподівано потрапили і користувачі велосипедів.

Окрім заборон для прокату вилізла ще одна новина: по місту встановлять знаки обмеження швидкості для електросамокатів і, несподівано, велосипедів! Обмеження в 15 км/год переважно для велосипедів не дуже актуальне, бо мало хто їде швидше, але навіть не в цьому річ.

• 

Тут виникає низка логічних питань:

1. Як повинен велосипедист знати з якою швидкістю він їде, якщо велосипеди не обладнані спідометрами і ніякі норми цього не вимагають?
2. Як хтось зможе визначити швидкість руху велосипедиста, якщо немає  сертифікованих приладів для цього?
3. Як може поліція оштрафувати велосипедиста за перевищення швидкості, якщо ці знаки не мають юридичної сили і відсутні в ПДР?

Відповідь одна: НІЯК!

Це розуміють і творці «заборон», але все одно з серйозним виглядом впроваджуюсь це витрачаючи час і зусилля, які могли бути використані для реального підвищення безпеки руху в місті.

Від появи цієї новини минуло вже декілька днів, але ми так і не почули жодної зрозумілої комунікації від міста, яка б пояснила суть такого рішення.

У той час, коли поруч їздять автомобілі масою у декілька тонн зі швидкістю до 50 км/год, а фактично нерідко й 70 км/год, чиновникам на заваді стали велосипеди, які рухаються зі швидкістю 16 км/год. Важко в це повірити, але це відбувається зараз.

З одного боку, місто декларує прагнення розвивати веломережу, покращувати мобільність, затверджує концепції та розробляє програми. А з іншого — стріляє собі в ногу і прибиває паростки велоруху у Львові.

Велосипедистів у місті й так менше, ніж могло би бути. Багато людей бояться їздити вулицями поруч з автомобілями. Замість того щоб створювати умови, за яких більше мешканців обиратимуть велосипед, місто посилає протилежний сигнал: велосипед — це проблема, яку треба обмежувати.

Хтось скаже, що це рішення не матиме реального впливу на велосипедистів, адже незрозуміло, як його контролювати та на якій підставі штрафувати. Але саме в цьому і проблема.

Це декларація. Це напрямок руху міста. Це тиск на велорух і підґрунтя, на яке можуть лягти наступні обмеження. Це точно не той «пас» від міста, на який розраховує сучасне і зручне місто.

Особливо іронічно бачити такі ініціативи в той час, коли активісти роками вимагають прибрати фактичну безкарність за перевищення швидкості автомобілями до 20 км/год.

Замість того щоб боротися зі швидкістю транспортних засобів масою у декілька тонн, місто вирішило обмежити велосипеди. Штанга, шановні, штанга.