«Лежачі поліцейські» — на пенсію! Що натомість?
Сучасні засоби заспокоєння руху замість застарілих
Чому «лежачий поліцейський» — це вже минуле. Розбираємо що каже ДСТУ 4123:2020 і які сучасні засоби заспокоєння руху працюють краще. Показуємо приклади зі Львова.
До листопада 2020 року в українському законодавстві існував, по суті, один інструмент заспокоєння руху — «лежачий поліцейський». Усе інше — шикани, підняті переходи, чокери, острівці безпеки — проєктувальники в Україні застосовували «на свій страх і ризик», бо жодного стандарту під це просто не було.
По суті, практично кожен з цих перевірених в розвинених країнах засобів заспокоєння руху, вперше був впроваджений у Львові ще задовго до появи нових ДСТУ: шикани (вул. Ужгородська, 2011), піднятий пішохідний перехід (вул. Січових Стрільців, 2013), підняте перехрестя (вул. Садова, 2016), берлінські подушки (вул. Корейська, 2016), підняття проїзної частини (вул. Шкільна, 2016), а також антикишені на переходах (вул. Снопківська, 2015), кільця малого радіусу (вул. Мирного – Тернопільської – Литвиненка – Угорська, 2017), острівці безпеки та ін.
І то серйозна річ, бо це означає, що впродовж років містобудівні рішення, які прямо впливають на те, чи виживе пішохід на переході, приймалися без держстандарту — просто тому, що ніхто його не написав.
Ситуацію змінив ДСТУ 4123:2020 «Безпека дорожнього руху. Засоби заспокоєння руху. Загальні технічні вимоги», який набув чинності 1 листопада 2020 року і замінив попередній вузький ДСТУ 4123:2006, що регулював виключно пристрій примусового зниження швидкості. Розробив його Укравтодор, а в основу лягла концепція Vision Zero — підхід, який виходить не з презумпції ідеального водія, а з презумпції, що людина за кермом помиляється, і дорожня інфраструктура повинна це враховувати, а не покладатися на дисципліну.
Чому «лежачого поліцейського» недостатньо?
Логіка одного «лежачого поліцейського» проста і водночас обмежена: водій різко гальмує перед перешкодою і одразу після неї знову розганяється. Це короткочасна реакція, а не зміна поведінки на ділянці. ДСТУ 4123:2020 натомість пропонує комплексний підхід — рівномірний розподіл засобів заспокоєння вздовж вулиці, який має підтримувати стабільну безпечну швидкість, а не смугу різких гальмувань і прискорень. Це принципова відмінність: мета не «покарати» водія одним пагорбом, а сформувати вулицю, яка сама по собі диктує адекватну швидкість.
Чим погані лежачі поліцейські? Перелік недоліків
Перш ніж перелічувати альтернативи, варто чесно пояснити, чому застарілий засіб не добрий — інакше незрозуміло, навіщо взагалі знадобився новий стандарт.
Не вибірковий за типом транспорту
«Лежачий поліцейський» однаково гальмує легковик, автобус, вантажівку і швидку — на відміну від «берлінської подушки», яка розрахована саме на те, щоб транспорт із широкою колісною базою проходив її майже без уповільнення. Кожен пасажир автобуса на маршруті відчуває той самий поштовх, що й водій седана — і не одноразово, а на кожному рейсі.
Уповільнює екстрені служби
Пожежна машина, швидка чи поліція гальмують перед пагорбом так само, як звичайний автомобіль. На вулиці з кількома такими елементами це вже не секунди, а реальний додаток до часу реагування. Саме тому ДСТУ 4123:2020 прямо забороняє встановлювати елементи примусового зниження швидкості на магістральних вулицях міст (п. 8.1) — там, де швидкість проїзду екстреного транспорту критична.
Шум
Постійне гальмування-розгін створює певний шум. Але це квіточки порівняно з тим як звучить сам удар колеса об пагорб — це постійний шум для мешканців будинків уздовж вулиці, весь час ви будете слухати оце постійне “гуп-гуп”, що зводить з розуму.
Псування підвіски транспорту
Постійні наїзди на неплавно виконаний горб в результаті дають прискорене зношування підвіски й амортизаторів, а іноді пошкодження глушника чи піддону картера, якщо водій вчасно не помітив нерівність через відсутність знаків та розмітки, або ж якщо виконання не відповідає нормам ДСТУ. Берлінська подушка набагато менше псує підвіску, оскільки там плавніший підйом і його долають лише одним колесом, а не двома.
Водовідведення і прибирання
Пагорб на проїзній частині ускладнює стік води і роботу снігоприбиральної техніки, якщо конструкція та розташування не продумані.
Логіка «гальмо-газ», а не стала швидкість
Один пагорб не змінює поведінку водія на всій ділянці — він провокує різке гальмування перед перешкодою і розгін одразу після неї. Стандарт натомість орієнтується на рівномірний розподіл засобів заспокоєння вздовж вулиці, який тримає стабільну безпечну швидкість, а не серію ривків.
«Лежачий поліцейський» — дуже обмежений інструмент: він може допомогти точково, у дворі чи на вузькій вулиці з одним типом транспорту (так майже не буває), але погано масштабується там, де є громадський транспорт і різнорідний потік. Саме звідси й логіка ДСТУ 4123:2020 — не замінити один пагорб іншим, а дати проєктувальнику цілий набір інструментів під конкретну ситуацію.
Що прямо каже держстандарт про принципи проєктування?
Стандарт не просто дозволяє чи забороняє окремі засоби — він фіксує принципи, яких проєктувальник зобов’язаний дотримуватись при виборі будь-якого заходу заспокоєння дорожнього руху. Пункт 5.2.3 ДСТУ 4123:2020 говорить дослівно:
«Під час проєктування заходів ЗДР необхідно дотримуватися наступних принципів:
а) затримання ДТЗ підрозділів екстреної допомоги населенню має бути зведено до мінімуму шляхом відповідного розміщення та проєктування засобів ЗДР;
б) заходи ЗДР не повинні призводити до перерозподілу транспортних потоків на інші вулиці в житловій зоні, а лише на вулиці за її межами; Примітка. Потенційні наслідки перерозподілу транспортних потоків має бути оцінено для всіх застосованих рішень із заходами ЗДР.
в) застосовані рішення не повинні суперечити вимогам чинних нормативно-правових актів;
г) застосовані рішення не повинні погіршувати встановлені рівні доступності згідно з ДБН В.2.2-40 [9] та не повинні обмежувати рух пішоходів та велосипедистів;
д) застосовані рішення не повинні погіршувати якість водовідведення;
е) для оцінювання доцільності застосування первинну реалізацію заходів ЗДР може бути здійснено з використанням тимчасових ТЗОДР відповідно до 5.1.2.»
Звернімо увагу на пункт «г» — стандарт прямо вимагає, щоб жоден захід заспокоєння руху не обмежував пересування пішоходів і велосипедистів і не погіршував доступність за ДБН В.2.2-40. Тобто «лежачий поліцейський», який ускладнює прохід чи проїзд маломобільній людині, — це вже порушення не тільки здорового глузду, а й прямої норми стандарту.
І тут варто сказати прямо: на практиці ці вимоги регулярно порушують. «Лежачих поліцейських» в Україні й у Львові зокрема нерідко встановлюють без дозволу відповідного органу, без попереджувального знака 1.11 «Пагорб», з неправильною геометрією (довжина не відповідає ширині проїзної частини, немає плавного переходу з боків), без урахування водовідведення, або взагалі там, де стандарт це прямо забороняє — на магістральних вулицях чи дорогах поза населеними пунктами. Це не питання «хтось не так зробив» — це системна проблема контролю за встановленням, а не самого стандарту.
Які є види засобів заспокоєння дорожнього руху?
ДСТУ 4123:2020 розділяє інструменти на два типи — ті, що змінюють фізичну геометрію проїзної частини, і ті, що діють через звуження та зміну траєкторії руху. Ось табличка з ДСТУ:
Дорожні пагорби («берлінські подушки»)
На відміну від класичного «лежачого поліцейського», який змушує гальмувати будь-яке авто, «берлінська подушка» діє вибірково: легковик реагує на неї так само, як на звичайний «лежачий поліцейський», а вантажівка чи автобус з ширшою колесною базою проходить її майже без уповільнення. Встановлюють такий пагорб на відстані 5–6 м від нерегульованого переходу чи перехрестя з круговим рухом. Якщо потрібне ступінчасте зниження швидкості, дозволено ставити два-три пагорби послідовно на відстані 10–30 м один від одного.
Підвищені пішохідні переходи та підвищені перехрестя
Водій заїжджає на пандус і фізично не може підтримувати швидкість — сама геометрія дороги примушує його уповільнитися й краще бачити пішоходів і велосипедистів. Стандарт передбачає застосування цього засобу поблизу дитячих садків і шкіл, зон масового відпочинку та в житлових зонах.
Підняте перехрестя, очевидно, включає в себе всі переходи по лінії перехрестя, а також простір посередині між ними.
У Львові перший піднятий перехід зʼявився на вулиці Січових Стрільців, а показовий приклад — перетин вулиць Липинського і Підрічної. Перше підняте перехрестя працює досі на вул. Садовій.
Шикани
Бічне горизонтальне розширення тротуару чи зеленої зони, яке звужує проїзну частину з одного або двох боків. У Львові такий прийом застосований на вулицях Вербовій, Почаївській, Ужгородській і нормально працює донині. Основна ідея – водій фізично не може розігнатись на житловій вулиці, від чого вона стає безпечнішою.
Міні-кільця
Кільце малого радіусу змушує водія скоригувати траєкторію руху вже самою своєю присутністю. Воно гарно підвищує безпеку руху на перехресті — зменшує швидкість проходження за рахунок зміни траєкторії, а не знака обмеження. У Львові поєднання чокерів, міні-кільця й острівця безпеки реалізоване на перехресті вулиць Панаса Мирного — Угорської — Тернопільської — Литвиненка.
Каналізування потоків
Розділення смуг руху бетонним острівцем малої ширини, або іншими засобами, яке унеможливлює перелаштування в сусідню смугу в останній момент. Застосовується перед перехрестями (особливо з круговим рухом), переходами. Чим менше водії «грають в шашки» в місцях підвищеної небезпеки, тим краще для всіх.
Чокери («антикишені»)
Бічне звуження проїзної частини за рахунок розширення бордюру чи острівця безпеки — так звані «антикишені» на пішохідних переходах. Такий чокер скорочує час, потрібний пішоходу для перетину дороги, отже пішохід менше часу знаходиться на проїзній частині, а більше у безпеці. Він також покращує видимість — водій бачить людину на переході, а не капот припаркованого авто перед нею.
Вставки по осі дороги (острівці)
Центральний напрямний острівець — це розташований посередині і піднятий над дорожнім покриттям (або виділений розміткою/бордюром) елемент проїзної частини, що звужує смуги руху. Центральна вісь має створювати конус відгону і зміщувати рух праворуч. Острівець повинен мати ширину 1,8 м та довжину 6 м, а ширина смуги руху має становити мінімум 2,75 м. Тобто, в місці встановлення острівця смуга руху звужується, що змушує водіїв скидати швидкість.
Часто напрямні острівці є водночас острівцями безпеки на пішохідних переходах.
Чому це важливо для міст України?
Стандарт існує з 2020 року — і поза дискусіями про Vision Zero, головне питання практичне: чи застосовує місто весь цей інструментарій системно, чи й далі покладається переважно на «лежачого поліцейського» там, де стандарт давно пропонує точніші рішення. Кожен із перелічених засобів — не про «ще один знак», а про питання: чи змушує геометрія вулиці водія поводитися безпечно, чи покладається лише на його добру волю. Перше — це підхід ДСТУ 4123:2020. Друге — це те, що ми маємо на більшості вулиць і досі.
Що ж робити?
Покажіть цю статтю однодумцям і опонентам, сусідам та голові ОСББ, місцевим депутатам і чиновникам, полісменам, директорам шкіл та садочків, громадським активістам та організаціям в сфері доступності та безпеки. Більше людей має розуміти, що лежачі поліцейські – це вчорашній день і можна і треба вимагати відповідні до ситуації та задач засоби заспокоєння руху.
Якщо вам треба заспокоїти рух
Коли ви знаєте місце, де необхідно підвищити безпеку шляхом зниження швидкості – проаналізуйте всі описані вище методи і оберіть той, який найкраще працюватиме в вашій ситуації. Напишіть звернення до міської чи селищної ради з конкретною пропозицією і посиланням на ДБН, залучіть місцевих депутатів, однодумців і домагайтесь реалізації!
Якщо у вас вже є ненормативний лежачий
Якщо ви виявили встановлений з порушеннями засіб заспокоєння руху – звертайтесь до органів місцевого самоврядування та поліції з вимогою привести його до норм ДБН або замінити на кращий засіб, який є у переліку.
І не бійтесь змін, як їх свого часу не побоявся Львів!
Голова та засновник ГО “Зручне місто”, автор одноіменного ютуб-каналу, дослідник міської інфраструктури.